000			03303nam a22002537a 4500
003			Uzh_bibl
008			231117b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a966-01-0000-0 _c6 грн.50 коп.
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821.161.2
090			_a821.161.2 _bФ83
100			_aФранко, Іван
245			_aЗемле, моя всеплодющая мати... _cмал. В.Лопати, худ. оформ. А.Лівня _hТекст
260			_aКиїв _b"Веселка" _c2000 р.
300			_a399 с. _bіл. _fВ опр.
490			_aШкільна бібліотека
520			_aВірш «Земле, моя всеплодющая мати» Іван Франко написав у 1800 році, включивши його до свого поетичного циклу «Веснянки». У цьому творі поет звертається до матінки-землі через свого ліричного героя, щоб попросити у неї сил та натхнення для праці. Автор використовує різні художні засоби для вираження емоцій. Серед них і епітети, і метафори, і звертання. Тут Франко, як вірний син землі, що дала йому життя, говорить про бажання працювати на ній, «стояти в бою» і «пута ламати». Коли він бачить нещасних людей, знедолених, зламаних важкою долею, які не змогли вистояти у нерівній боротьбі, то відчуває глибокий смуток і біль, бо розуміє, що такого бути не повинно. Ліричний герой прагне змін, але знає, що самотужки не впоратись, тож потрібно, щоб поруч були однодумці, та й сам народ повинен прагнути до чогось. Важливі зрушення у суспільстві можуть відбутись лише у тому випадку, якщо весь народ буде до них прагнути і щось робити. А для цього саме і потрібні сили, яких просить герой у землі, звертаючись до неї. У заключних рядках вірша можна побачити основну ідею і головне прагнення автора, озвучені вустами ліричного героя. А прагне він отримати «силу рукам», «ясність думкам» і можливість працювати якомога більше, щоб «в праці сконать», бо праця на благо рідної землі, на думку поета, є найвеличнішим прагненням.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художнє видання
655			_aХудожня література _vВірші, _vОповідання, _vКазки
942			_2udc _cBK
999			_c7659 _d7659