000 | 03186nam a22002777a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
005 | 20231106124607.0 | ||
008 | 231102b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 |
_a978-966-580-481-9 _c70.00 |
||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2ukr _aukr |
||
080 | _a821(477.87) | ||
090 |
_a821(477.87) _bК 46 |
||
100 | _aКешеля, Дмитро | ||
245 |
_aРодаки _bІз стихій життя _cред. Г. Сенькович _hТекст |
||
260 |
_aКиїв _bВидавничий центр "Академія" _c2016 |
||
300 |
_a384 с. _fВ опр. |
||
490 | _aСерія "Ім'я" | ||
520 | _aМитрик увесь у стихіях життя, серед красот села, що притулилося біля гори Ловачки, а десь за нею - загадкове варош-місто Мукачево. І люди біля Митрика - дивний світ: жертовна у стараннях захистити всіх своїх баба Фіскарошка, незворушно умиротворений дід Соломон, гордо рішучий дід Петро, притлумлений клопотами нянько, надламаний жорстокими обставинами вчитель пан Фийса. Усіх їх тримає на землі мудрість любити життя і виживати. А найрідніші й найсолодші йому - мамка. Народжені за незбагненних обставин, загадково росли і мали дивного вчителя: для уроків він брав тільки книгу «Одкровення Слова» християнського предтечі Авеля Синайського. Мамка все по-своєму бачили, вміли «говорити з небесами», малювали музику, знали символічні таїнства слів. І Митрика вчили не марнуватись на слова пусті. На білому човні, білими вітрилами якого - білі крила білого лелеки, пішли мамка у вічність. Митрик одиноко дивився їм услід і слізно благав їх іти й не озиратися. Бо так просили мамка… Багато стихій, історій і почерків у цьому романі: екзотика краю й унікальність покарбованих вітроломами доль, містичні сили світу, фатальності життя і відчайдушне чіпляння за нього. А над усім - невблаганний час. | ||
521 | _aДля широкого кола користувачів | ||
546 | _aукр. | ||
650 |
_aКраєзнавча література _xЛітературно-художнє видання |
||
653 | _aРодинні зв'язки | ||
655 |
_aСага _vРоман-колаж _yХХ ст. _zЗакарпаття _zМукачево |
||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c7278 _d7278 |