000			02499nam a22002657a 4500
003			Uzh_bibl
005			20230810132858.0
008			230810b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-966-688-090-8 _c260.31
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bР 64
100			_aРоздобудько, Ірен
245			_aНеймовірна. Ода до радості _hТекст
260			_aКиїв _bНора-Друк _c2022
300			_a368 с. _fВ опр.
520			_aВсе, що ми знаємо про Олену Телігу, міститься у спогадах її сучасників — друзів, подруг, побратимів, однодумців. Від неї ж самої для нас залишилось близько 40 віршів, кілька публіцистичних статей і одне напівбіографічне оповідання. Ця гарна молода жінка могла б зробити блискучу кар’єру в Європі: чи то в танцювальній трупі празького театру, чи то в літературі, чи то на теренах просвітництва, та й просто в світських салонах, де її вважали, за сучасним висловом, «іконою стилю». Її порівнювали з леді Гамільтон, мадам Помпадур і навіть Ґретою Ґарбо і вважали, що вона «випередила свій час». Натомість вона стала однією з найяскравіших постатей українського спротиву і загинула в Бабиному Яру нескореною. З часу життя Олени Теліги і її побратимів проминуло багато років, а Україна досі стоїть кісткою в горлі імперських амбіцій – у центрі Європи, незламним щитом між ситим Заходом і ненажерливим Сходом.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художнє видання
653			_aОлена Теліга _aУкраїнська нація
655			_aІсторичний роман _vРоман
942			_2udc _cBK
999			_c6629 _d6629