000 | 02812nam a22002537a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
008 | 230426b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 |
_a978-966-03-7583-3 _c112.00 |
||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2jpn _aukr |
||
080 | _a821.521 | ||
090 |
_a821.521 _bК 12 |
||
100 | _aКавабата, Ясунарі | ||
245 |
_aСплячі красуні. Давня столиця. Стугін гори _cперекл. з японської І.П. Дзюба, М.С. Федоришина; худож.-оформлювач О.Д. Кононученко _hТекст |
||
260 |
_aХарків _bФоліо _c2016 |
||
300 |
_a537 с. _fВ опр. |
||
490 | _aСерія "Бібліотека нобелівських лауреатів" | ||
520 | _aЯсунарі Кавабата (1899—1972) — один із найвидатніших японських письменників XX століття, лауреат Нобелівської премії 1968 року (першої в історії японської літератури). В основі його творчості лежить традиційне японське уявлення про прекрасне. Роман «Давня столиця» (1961) — це історія випадкової зустрічі двох дівчат-близнят Тіеко й Наеко, розлучених долею невдовзі після народження. Цей твір — своєрідний гімн колишній столиці Японії з її храмовими садами й парками. «Стугін гори» (1954) — психологічний сімейний роман, герой якого, старий Сінґо, прагне збагнути себе і поведінку своїх не зовсім удачливих дітей. Роман цікавий і тим, що досить розгорнуто трактує проблему старості. Пізніше, у повісті «Сплячі красуні» (1960), ця тема стає визначальною. Старий Егуці, керуючись бажанням під кінець життя повернутись у молодість, вчащає до будиночка «сплячих красунь», де, піддавшись спокусі, наче воскресає на якийсь час, аж поки несподівана смерть однієї дівчини знову не повертає його на грішну землю. | ||
521 | _aДля широкого кола читачів | ||
546 | _aукр. | ||
650 | _aЛітературно-художнє видання | ||
655 |
_aКласика _vРоман |
||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c5674 _d5674 |