000 | 02590nam a22002777a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
008 | 220524b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 |
_a978-966-441-101-8 _c36 грн. |
||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2ukr _aukr |
||
080 | _a821(477) | ||
090 |
_a821(477) _bК 17 |
||
100 | _aКалинець, Ігор | ||
245 |
_aПоезії _cВступ. слово Е. Соловей _hТекст |
||
260 |
_aЛьвів _bЛА "Пірамада" _c2008 |
||
300 |
_a608 с. _fВ опр. |
||
490 | _aСерія "Бібліотека Шевченківського комітету" | ||
500 | _aЕлеонора Соловей: «Для поезії Калинця надзвичайно суттєвим є поняття пам’яті ‑ родової, історичної, генетичної. Сприймаючи сучасність як руїну національного етосу, а опір цій руйнації як свій моральний і мистецький обов’язок, поет заходився плекати зацілілі рештки національної свідомості, лікувати її поезією». | ||
520 | _aПоезія Килимця в її визивному модерновому «єретизмі», в її впертому, тривалому і цілеспрямованому культивуванні духовних заповідей «шістдесятників» являє собою насамперед потужний синтез попередньої поетичної традиції, ‑ але осмисленої підкреслено нетрадиційно і до того ж без евфемізмів, без «фігур замовчування», без внутрішньої самоцензури та звичної протягом трипалого часу неповноти. Нинішня часова дистанція потребує для нинішнього читача якогось особливого окреслення контексту поезії лауреата Шевченківської премії 1991 року Ігоря Калинця, і здається, що воно може бути таким. | ||
521 | _aДля широкого кола читачів | ||
546 | _aукр. | ||
650 | _aЛітературно-художнє видання | ||
653 |
_aУкраїнська поезія _aВірші |
||
655 | _aУкраїнська поезія | ||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c3725 _d3725 |